Хрест із півмісяцем – вічнії символи: Ілюстрована історія символів України

Мойсеєнко Валентин Станіславович

На запитання, що означав хрест і півмісяць, будь-який школяр відповістъ, приблизно, однаково. Він скаже, що це головні символи двох найбільш розповсюджених у світі релігій - християнства і магометанства. Вони прикрашаютъ не лише церкви та мечеті, а також національні прапори багатъох країн світу. При цьому, на куполах усіх стародавніх православних храмів, включно з Софіею Киівською, ще 100-200 років тому їх можна було побачити об'еднаними в один символ: хрест, що стоїтъ на півмісяці. I ще одне. Не варто думати, що символ хреста почав поширюватися по світу з Іудеі, з часу розп'яття Ісуса, а символ півмісяця – шість сторічь потому з Аравійського півострова. Насправді, ці символи були популярними ще з часів палеоліту і мають найбезпосередніше відношення до теренів Украіни.

Мойсеєнко Валентин Станіславович народився 1950 року. Все життя його пройшло між смт.Бородянкою, де мешкав, і Києвом, де працював. Перепробував майже все – від маляра-токаря до ревізора-бухгалтера та бізнесмена середньої руки. Паралельно назбирав і, головне, проштудіював десятки класичних історичних досліджень, починаючи з таких, як “Історія починається в Шумері” Самюеля Крамера і закінчуючи працею “Древнее святилище Каменная Могила. Опыт дешифровки протошумерского архива ХІІ – ІІІ тысячелетий до н.э.” російського шумерознавця (українця за походженням) Анатолія Кифішина. Нарешті зрозумів: займатись варто лише тим, що любо серцю і душі. Тому останні роки працює завідувачем відділу наукового реферування літератури Державної наукової сільськогосподарської бібіліотеки УААН, де мав змогу досить глибоко поринути в аграрну історію нашої землі та підготувати до захисту на вказану тему кандидатську дисертацію.

Доля звела його з такими непересічними людьми й відомими збирачами трипільської спадщини, як Сергій Платонов та Олександр Поліщук. Поступово дійшов до переконання, що першовитоки світової цивілізації слід шукати саме на теренах сучасної України. Але як це наочно і з максимальною очевидністю донести до загалу? Адже деякі, навіть дуже відомі вітчизняні історики та археологи категорично відмітають вказану гіпотезу. Просвітлення настало два роки тому у Луврі, В.Мойсеєнко побачив схожі до трипільської кераміки символи на кераміці з Шумеру, Суз (Іран), Малої Азії, Крито-Мікен і античної Греції. Природно, що все відзнято на плівку. Потім була надзвичайно копітка робота з класифікації символів зі святилища “Кам’яна Могила” на кераміці культур і племен, які проживали на теренах України протягом останніх 8 – 9 тисяч років, зокрема трипільській, зрубній, скіфській, давньоруській. Це, насамперед, піктограми: “людина-правитель” у вигляді хреста, “трава-родючість”, схожа на решітку, “степ-батьківщина” як навкісна решітка, “душа-праведність” у вигляді гілки колоска, тризуб-берегиня, сварга-свастика та зображення горизонтального півмісяця. Усі вони популярні й нині та широко використовуються народними майстринями у вишиванках та писанках. Така безперервність культурно-цивілізаційної традиції на одній території просто вразила. Крім України цим не може похвалитись жодна інша країна світу. Ще півроку В.Мойсеєнко витратив на художнє оформлення першого свого дослідження “Хрест із півмісяцем – вічнії символи” та ще стільки ж – на митарства по видавництвах.

На сьогодні ним уже зібрано кілька тисяч унікальних кольорових зображень вищевказаних символів (в основному на кераміці). Найкращі з них увійдуть до розширеного видання – Ілюстрованої історії символів України. Дасть Бог, це унікальне видання вийде друком до кінця наступного року. Зараз В.Мойсеєнко працює над версткою не менш унікального дослідження про наш споконвічний український код – “Віра, Надія, Любов – код із правічності”. Це – відповідь на сумнозвісний “Код да Вінчі” Дена Брауна.

Уже більше сторіччя точиться запекла полеміка щодо походження та автохтонності українського етносу. Одні дослідники починають наш родовід з ран- ньослов’янського часу, інші - з І тис. до н.е., а найсмі- ливіші - з трипільської доби. Автор цього унікального дослідження на прикладі численних зображень таких і донині поширених символів, як хрест, горизонтальний півмісяць та решітка, наочно доводить, що вони були популярними у населення Європи ще з часу пізнього палеоліту. На теренах сучасної України їхня безперервна традиція простежується протягом останніх 8-9 тисяч років. Як на мене, це є полемічно-викличним науковим відкриттям. Вказана ґрунтовно аргументована гіпотеза дає можливість у новому світлі поглянути на проблему автохтонності українського етносу. Виявляється, що десятки племен та народів, які прокотилися степами України в останні тисячі років, значною мірою сприйняли місцеву культуру, вірування та символи. Це може свідчити лише про те, що ця культура має надзвичайно глибокі корені. З іншого боку, наша історія, як ніяка інша, перемежована стрімкими злетами й не менш болісними падіннями.

На численних прикладах підтверджується теорія про те, що саме з Північного Причорномор’я вищезгадані символи разом з місцевою людністю неодноразово розходилися теренами Західної Євразії.

І найголовніше: авторові у цілком доступній формі вдалося підняти величезний пласт нашої прадавньої історії, “розгорнути” його в часі та просторі і міцно пов’язати з сьогоденням. Тому після фантастичної і захоплюючої подорожі крізь тисячоліття, якою по суті і є це дослідження, навряд чи хто з нас пожалкує про те, що народився на такій прадавній землі.